Соціально – економічний розвиток українських земель на початку ХХ ст. ( опорний конспект)
На поч.
ХХ ст. український народ залишався під владою Російської й Австро –
Угорської імперії. Для українських земель також цей період був
пов’язаний з поширенням всюди економічної кризи, що набула найбільш
виразного характеру в 1900 – 1903 рр.
На
Західній Україні промисловість розвивалася надзвичайно нерівномірно.
Понад 94% промислових підприємств зберігали ремісничий характер.
Видобуток нафти постійно зростав. Друге місце займала деревообробна
промисловість. Поступова зростала швейна, взуттєва, килимарська
промисловість; з’являються іноземні автомобільні монополії. Отже,
Західна Україна, залишалася сировинним придатком Австро – Угорщини.
В сільському господарстві були помітні залишки кріпосного права ( скасування кріпосного права в Австро – Угорщині - 1848 р. , в Російській імперії – 1861р.), малоземелля селян, викупні платежі за землю, боротьба селян і поміщиків за сервітути.
Сервітут -установлена законом або звичаєвим правом можливість користуватися (частково або спільно) чужою власністю. На правах сервітутів селяни разом із поміщиками користувалися лісами, пасовищами, луками тощо.
Розвивалося
в Наддніпрянській Україні : зернове, бурякове,тютюнове виробництво,
тваринництво. В Західній Україні : промислово – рільничі господарства,
тваринництво, виноградарство.
Українські селяни, господарюючи в ринкових умовах, стикалися з багатьма складними проблемами - збут продукції, придбання техніки, отримання позик у банках тощо. Селяни, а також міське дрібноремісниче населення й робітники за допомогою українських громадських діячів об'єднувалися в різноманітні кооперати - споживчі, виробничі, кредитні тощо.
Кооператив - добровільне об'єднання людей, які на
пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.